зміцнювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
зміцнювати — юю, юєш і рідко зміцня/ти, я/ю, я/єш, недок., зміцни/ти, ню/, ни/ш, док., перех. 1) Робити міцнішим, стійкішим; укріплювати. || перен. Робити що небудь надійнішим, більш сталим, постійним. 2) Загартовувати кого , що небудь; робити стійкішим,… … Український тлумачний словник
закріплювати — юю, юєш і закріпля/ти, я/ю, я/єш, недок., закріпи/ти, плю/, і/пиш; мн. закрі/плять; док., перех. 1) Використовуючи яке небудь кріплення, робити стійким, нерухомим. || Міцно приєднувати, прив язувати до чого небудь. || Вростаючи в ґрунт,… … Український тлумачний словник
армувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех., тех. Зміцнювати матеріал (споруду), вводячи в нього арматуру (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
вигартовувати — ую, уєш, недок., ви/гартувати, ую, уєш, док., перех. 1) Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. 2) перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого , що небудь … Український тлумачний словник
вкорінювати — (укорі/нювати), юю, юєш і вкоріня/ти (укоріня/ти), я/ю, я/єш, недок., вкорени/ти (укорени/ти), ню/, ни/ш, док., перех. 1) Саджаючи, давати можливість закріпитися корінням у ґрунті (про рослини). 2) перен. Міцно встановлювати, запроваджувати. ||… … Український тлумачний словник
гартувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) Надавати металевим виробам твердості, пружності, міцності нагріванням до високої температури та наступним раптовим охолодженням. 2) перен. Виховувати моральну і фізичну стійкість у боротьбі з труднощами. || Зміцнювати … Український тлумачний словник
зміцнити — див. зміцнювати … Український тлумачний словник
зміцнюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до зміцнювати … Український тлумачний словник
зміцнювання — я, с. Дія за знач. зміцнювати … Український тлумачний словник
